Сьогодні на загальних зборах колективу Коломийського міжрайонного онкодиспансеру працівникам було повідомлено про повну ліквідацію даного медичного закладу.
Ще в листопаді 2019 року міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька заявляла, що після переходу на нову модель фінансування та створення госпітальних округів в Україні не очікується масового закриття лікарень, але деяким з них доведеться перепрофілюватися.
«Рішення про закриття, реорганізацію чи будь-що інше має здійснювати місцева влада, виходячи з розуміння як власник, як вони можуть організувати (роботу - ред.). Тому я більш ніж переконана, що не настільки актуальне закриття закладів, скільки правильне використання цього ресурсу приміщень», - сказала очільниця МОЗ.
«І сьогодні для місцевої влади швидше буде виклик, як перепрофілювати те чи інше відділення чи заклад, можливо, скомпонувати види закладів, відділень, аби мати можливість не просто забезпечити доступ, а ще й розширити його»
Реальність, нажаль, прозаїчніша. Представинки Коломийської міської ради запевняють, що місто зацікавлене у збереженні таких об'єктів інфраструктури, але одного бажання мало, оскільки місцевий бюджет не володіє активами в достатньому об'ємі для того, щоб їх фінансувати. Крім того даний заклад до тепер підпорядковувався області.
На фото нижче коридор Коломийського мійжрайонного онкологічного диспансеру, який підлягає ліквідації. Воно зроблене сьогодні і таку картину можна спостерігати щодня, більше того, кожного року черги стають все довшими.
Коломийський міськрайонний онкологічний диспансер це 75 висококваліфікованих медиків, які володіють унікальними навиками і досвідом, більшість із яких будуть змушені шукати кращої долі за кордоном.
Коломияни та люди із сусідніх районів, які бачать порятунок життя і здоов'я в онкодиспансері неабияк стурбовані такою новиною, а головне відношення всіх рівнів влади до їхнього життя і здоров'я, і сказати, що вони у відчаї - це нічого не сказати, оскіль багатьом із тих, кому потрібна ця фахова допомога не те що лікувались в обласній лікарні не зможуть, а навіть не мають можливості доїзджати туди.
До слова наводимо відгук про Коломийський онкодиспансер людини, яка лікувалась в даному закладі. Автор: Параска БЕЖУК, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Шановна редакціє, хочу розповісти вам про Коломийський онкодиспансер, про спеціалістів, які тут працюють. Здається, сама назва цього будинку означає щось страшне, невиліковне, але насправді це не так; тут ніхто не зачитує вироки, навпаки, всі стараються вилікувати, зцілити людей, головне — звернутися сюди вчасно.
Я вперше зіткнулася з цим закладом у 2005 році: діагноз — рак молочної залози; руки опустились, але хотілося жити. Я дуже вдячна завідуючому, хірургу Голотюку Володимирові Івановичу та його помічнику Радіонові Вікторовичу, які вдало провели мені цю складну операцію. А скільки доклав зусиль Володимир Іванович, щоб умовити мене прийняти кілька курсів хіміотерапії, від якої я відмовлялася.
Здавалося, все минуло, та через чотири роки я знову потрапила на операційний стіл. Вибору у мене не було: або операція — або смерть. Дякувати Богу та хірургу Гонсіровському Володимирові Володимировичу, який за чотири години провів, можна сказати, три досить складні операції. Це хірург від Бога, таким людям треба ставити пам’ятники за життя, щоб усі бачили, який це лікар-цілитель. У мене бракує слів подяки йому та його батькам за виховання такої людини. За час перебування в лікарні не було дня, ні вихідного, щоб Володимир Володимирович не провідав хворого, не поцікавився станом його здоров’я.
А хірурги-гінекологи Степанченко та Галина Михайлівна — скільки жінок врятували від цих тяжких недуг; під їхніми кабінетами щодня десятки людей чекають на порятунок. А яка чудова людина анестезіолог Андрій Верес. Він ні на хвилину не відходить від ліжка хворого, поки не впевниться, що з ним все гаразд. Не можу не згадати весь медперсонал, це хороші, привітні медичні сестри, санітарки; тут завжди провітрено, прокварцовано післяопераційну палату, по декілька разів на день — вологе прибирання.
Низький уклін вам, дорогі лікарі, дякуючи вам я живу і радію кожному дню, у мене прекрасні діти, чудові онуки, я маю для кого жити. Я закликаю всіх добрих людей, які зіткнулись з такою хворобою: не впадайте у відчай, вірте, адже при вчасній допомозі хвороба відступає. Просто треба вірити Богові і спеціалістам, які працюють у цій лікарні.
Реальність, нажаль, прозаїчніша. Представинки Коломийської міської ради запевняють, що місто зацікавлене у збереженні таких об'єктів інфраструктури, але одного бажання мало, оскільки місцевий бюджет не володіє активами в достатньому об'ємі для того, щоб їх фінансувати. Крім того даний заклад до тепер підпорядковувався області.
На фото нижче коридор Коломийського мійжрайонного онкологічного диспансеру, який підлягає ліквідації. Воно зроблене сьогодні і таку картину можна спостерігати щодня, більше того, кожного року черги стають все довшими.
Коломийський міськрайонний онкологічний диспансер це 75 висококваліфікованих медиків, які володіють унікальними навиками і досвідом, більшість із яких будуть змушені шукати кращої долі за кордоном.
Коломияни та люди із сусідніх районів, які бачать порятунок життя і здоов'я в онкодиспансері неабияк стурбовані такою новиною, а головне відношення всіх рівнів влади до їхнього життя і здоров'я, і сказати, що вони у відчаї - це нічого не сказати, оскіль багатьом із тих, кому потрібна ця фахова допомога не те що лікувались в обласній лікарні не зможуть, а навіть не мають можливості доїзджати туди.
До слова наводимо відгук про Коломийський онкодиспансер людини, яка лікувалась в даному закладі. Автор: Параска БЕЖУК, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Шановна редакціє, хочу розповісти вам про Коломийський онкодиспансер, про спеціалістів, які тут працюють. Здається, сама назва цього будинку означає щось страшне, невиліковне, але насправді це не так; тут ніхто не зачитує вироки, навпаки, всі стараються вилікувати, зцілити людей, головне — звернутися сюди вчасно.
Я вперше зіткнулася з цим закладом у 2005 році: діагноз — рак молочної залози; руки опустились, але хотілося жити. Я дуже вдячна завідуючому, хірургу Голотюку Володимирові Івановичу та його помічнику Радіонові Вікторовичу, які вдало провели мені цю складну операцію. А скільки доклав зусиль Володимир Іванович, щоб умовити мене прийняти кілька курсів хіміотерапії, від якої я відмовлялася.
Здавалося, все минуло, та через чотири роки я знову потрапила на операційний стіл. Вибору у мене не було: або операція — або смерть. Дякувати Богу та хірургу Гонсіровському Володимирові Володимировичу, який за чотири години провів, можна сказати, три досить складні операції. Це хірург від Бога, таким людям треба ставити пам’ятники за життя, щоб усі бачили, який це лікар-цілитель. У мене бракує слів подяки йому та його батькам за виховання такої людини. За час перебування в лікарні не було дня, ні вихідного, щоб Володимир Володимирович не провідав хворого, не поцікавився станом його здоров’я.
А хірурги-гінекологи Степанченко та Галина Михайлівна — скільки жінок врятували від цих тяжких недуг; під їхніми кабінетами щодня десятки людей чекають на порятунок. А яка чудова людина анестезіолог Андрій Верес. Він ні на хвилину не відходить від ліжка хворого, поки не впевниться, що з ним все гаразд. Не можу не згадати весь медперсонал, це хороші, привітні медичні сестри, санітарки; тут завжди провітрено, прокварцовано післяопераційну палату, по декілька разів на день — вологе прибирання.
Низький уклін вам, дорогі лікарі, дякуючи вам я живу і радію кожному дню, у мене прекрасні діти, чудові онуки, я маю для кого жити. Я закликаю всіх добрих людей, які зіткнулись з такою хворобою: не впадайте у відчай, вірте, адже при вчасній допомозі хвороба відступає. Просто треба вірити Богові і спеціалістам, які працюють у цій лікарні.
За то без Порха. Ура!!!!!
ВідповістиВидалитиПодуріли вже чисто!!!!
ВідповістиВидалитиФайно є))))))/))/)))))
ВідповістиВидалити